Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Збережемо стародавні дерева!»
Оголошено Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Збережемо стародавні дерева!»
В конкурсі можуть приймати участь діти середнього і старшого шкільного віку.
Організатори конкурсу - Київський еколого-культурний центр.
Терміни конкурсу: з 15 серпня по 31 грудня 2011 р. Матеріали приймаються до 1 грудня 2011 р. включно (за поштовим штемпелем) за адресою: 04136, м. Київ, вул. Гречко, б. 12 -В, кв.11, з позначкою на конверті: «На конкурс «Збережемо стародавні дерева!».
На конкурс приймаються: малюнки старих дерев, вірші та літературні замальовки (етюди) про старі дерева; невеликі наукові дослідження; фотографії.
Всі подробиці і підсумки конкурсу на сайті Київського еколого-культурного центру www.ecoethics.ru
Пропонуємо вашій увазі роботу члена клубу "Білі Ворони", учня 6 класу школи "Талант" Вадима Дашковського, яку він надіслав на конкурс.
Велетенський дуб
Місто… Моя маленька батьківщина… Як я люблю тебе!
Моєму місту Дніпрорудному п'ятдесят років, це маленький оазис у степу. А скільки дерев, чагарників, квітів, що ростуть разом зі мною, радують мене кожного дня! Але більш за все мені подобається велетенський дуб, з яким я дуже часто зустрічаюсь. Йому вже більше п’ятидесяти років.
Великий стовбур піднімається високо вгору, гілки розкинуті в різні боки, наче руки, що тягнуться до сонечка. Протягом року дуб зачаровує своєю красою.
Весною дерево прокидається після зимового сну, з'являються бруньки,
цікавої форми зелені листячка. Багато пташок готує на дубові собі
будиночки. Легкий вітерець хитає листячко, і мені здається, що дерево зі
мною розмовляє і хоче розповісти цікаві історії.
Влітку під деревом затишно, люблять грати діти. Відпочивають під деревом люди, бо воно захищає від палючого сонця.
Восени дерево наче золоте, його листячко забарвлюється у жовтий та коричневий кольори, а настає час, воно тихенько падає на землю, утворюючи кольоровий килим. Дозрівають жолуді, які ми з мамою збираємо, щоб робити різні вироби.
Зимою дерево теж дуже красиве, величаво воно стоїть, як рицар, що охороняє спокій вулиці.
Велетенський дуб, скільки ж ти знаєш і бачив за своє життя, ти ріс з моїм містом, зі мною, і я хочу, щоб і надалі ти радував мешканців міста, і ще багато дітлахів гралося під твоєю кроною.
Ось такий у нас дуб!